Рецензія на документальний фільм «Освіта Києва. Зошит війни»
(від в.о. директорки Київського професійного коледжу будівництва і архітектури Юлії Бараненко)

Документальний фільм «Освіта Києва. Зошит війни» – це не просто хроніка подій, а жива історія незламності, витримки та справжнього покликання педагогів. 45 хвилин, що розкривають реальність освітнього фронту, де кожен – від директора до вчителя, від вихователя до студента – став частиною великого спротиву.

У фільмі відображено, як у перші дні повномасштабного вторгнення освітяни не лише рятували дітей, організовували укриття та евакуацію, а й стали волонтерами, військовими, зв’язковими, лікарями – тими, хто не дозволив хаосу зруйнувати нашу систему освіти.

Особливо вражають особисті історії – розповіді тих, хто попри обстріли залишався на своєму місці, щоб підтримати дітей, тих, хто навчав навіть у підвалах та укриттях, тих, хто віддав своє життя за Україну. Це нагадування про те, що освіта – це не лише знання, а й сила духу, відповідальність, здатність боротися за майбутнє.

Як керівниця закладу освіти, я особливо відчуваю зв’язок із цим фільмом. У нашому коледжі війна почалася так само – з вибухів, евакуації, створення прихистку в укритті. Наші майстри зварювали протитанкові їжаки, столова годувала військових, адміністрація допомагала родинам здобувачів освіти виїхати в безпечні регіони. Але головне – ми не зупинили навчання. І сьогодні, навіть попри всі виклики, продовжуємо розвивати освітнє середовище, відкривати нові можливості для молоді, яка буде відбудовувати країну.

Цей фільм – важливий історичний документ, який має побачити кожен. Він не просто про освіту під час війни – він про незламність українського народу, про силу тих, хто формує майбутнє країни навіть у найтемніші часи.

Рекомендую до перегляду кожному, хто хоче зрозуміти справжню ціну стійкості, самопожертви та віри у перемогу.